Українські стародавні назви місяців.

Українські стародавні назви місяців.

Січень. Інші його назви: тріскун, сніговик, льодовик, просинець. Остання назва за деякими версіями означає “просити в Богів добра”, бо в цей час випадають різдвяні свята. Однак це не відповіла* дійсності, оскільки у січні різдвяні свята стали відзначали лише в ХХ сл.

Лютий. Названий так через люті морози, лютих вовків, які в цей час найбільше голодують. Інші народні назви: крутень, зимобор, бокогрій, криводоріг, громник. Остання назва походить від свята Стрітення (Громниця), коли, за народними повір’ями, Зима зустрічається з Весною.

Березень. Інші назви: березоль, березозорь, сочень, соковик, протальник, “з гір потоки”, заграйярочки, капельник. У слов’ян переважають назви цього місяця від слова береза. Біла береза в цей час уже дає сік. Михайло Максимович записав назву цього місяця як “місяць-чернець” і пояснив, що в народі вважають таким тільки той місяць, який народжується і сходить у Великий піст. Проте таке пояснення нас не зовсім задовольняє. Існує приказка: “Як буде місяць-чернець, то буде й світу кінець”. Значення її значно глибше — народ вклав у цей вислів стародавні астрономічні знання, пов’язані з сонячним затемненням, коли Місяць, закриваючи Сонце, стає чорним.

Астрономи підтверджують вірогідність глобальних природних катаклізмів саме в момент збігу весняного рівнодення і затемнення Сонця. Такі збіги відбуваються кожні: 532,1 596,7 980,9 576 років. Причому найбільші природні катастрофи відбуваються саме в 7980-річні й 9576-річні періоди: таким був катаклізм межі палеоліту й мезоліту.

На думку Миколи Чмихова, Зодіак виник як спосіб виживання людства: уміння розрахувати й передбачити час настання стихійного лиха вселяє віру в можливість такого виживання. Глобальні катастрофи найчастіше відбуваються тоді, коли найбільше порушується екологічна рівновага в природі. Проте після кожного космічного катаклізму людство вступає в нову епоху свого відродження, встановлюється природна рівновага, збагачується знання людства на новому, іншому ступені розвитку.

Квітень. Інші назви: цвітень, краснець, снігогін, дзюрчальник, водолій, лукавець. Як бачимо, всі назви виникли завдяки спостережливості наших Пращурів, їхній любові до природи. Квітень — це пробудження лісів, гаїв, цвітіння садків, яким поклонялися українці.

Травень. Майже у всіх слов’ян цей місяць названий від “трави”. Але існують і деякі інші назви: май, травник, пісенник, місяць-громовик тощо. У деяких районах Росії він ще має назву мур (від “мурава” — трава). В українців є й назва май, проте вона не латинського походження, як у росіян, а давньослов’янськрго: “май” означає зелень, буяння дерев, трав, квітів. Римляни ж запозичили цю назву в аборигенів завойованої країни — нащадків пелазгів та етрусків, і так само, як і вони, вшановували Богиню Maйю. На честь Maiї, яка вважалася матір’ю природи, влаштовували свята іі інші нащадки аріїв — індійці. Отже, це одна з найдавніших традицій і назв.

Червень. Має назви: кресник, червець, ізок, гнилець. “Кресник” означає літній сонцеворот. Походить це слово від “кресати” вогонь, тобто запалювати купальське вогнище, іноді мовознавці пояснюють назву червень від назви личинки з якої в минулому виготовляли червону фарбу. Але більш переконливими і правдоподібними є пояснення назви від червоний: час достигання ягід, плодів, квітів, які в ней час червоніють.

Липень. Інші назви: липець, сінокіс, косень, грозовик, іллюх (від юдейського пророка Іллі, якого адаптувало християнство). Народна ж назва прозора — в цей час цвіте липа, збирають липовий цвіт, який є цілющими ліками від застуди та інших хвороб. Інші назви походять від назв літніх робіт та погодних явиш.

Серпень. Майже у всіх слов’ян назви нього місяця пов’язані зі жнивами, серпами (у білорусів — “жнивень”). Інші народні українські назви: копень, гедзень, хлібочол, жнивець, спасівець. у росіян його називають “прибериха-припасиха”, що також зрозуміле як збирання запасів на зиму.

Вересень. Означає “вересовий місяць”, тобто час збирання вересового меду та винограду. Інші давньоукраїнські назви: сівень, вереснець, ревун, “бабине літо* (від давнього свята).

Жовтень. Місяць жовтого листя. Інші назви: падзерник, костричник, весільник, зазимник. у цей час починали м’яти льон, коноплі, справляти весілля.

Листопад. Прозора загальнослов’янська назва, пов’язана з опаданиям листя із дерев. Називають його ще падолистом, напівзимником. Назва листопада “братчин”, вірогідно, пов’язана з язичницькими братчинами, які присвячувалися мисливським святам.

Грудень. Названий від мерзлих грудок землі, що іноді серед дослідників викликає сумнів. Проте в літописі знаходимо пояснення: “… поидоша на коліхъ, а по грудну пути, бі бо тогда місяцъ грудень””. Інші назви місяця: хмурень, мочавець, солоноворот, андріець (від християнського апостола Андрія). У цьому місяці сонце “повертає па літо”, тобто дні починають збільшуватися.

З книги Г.Лозко “Українське народознавство”.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *