ПАРІС ТА ОЛЕНА

ПАРІС ТА ОЛЕНА

Спартанська царівна Олена була найкрасивішою смертною жінкою Ойкумени. Говорили, що краса дісталася їй у спадок від самого Зевса, який спокусив мати красуні Леду – дружину царя Спарти Тиндарея. Стати чоловіком божественно красивої спартанки мріяли багаті царі і знатні люди, проте Олена ні з ким не хотіла пов’язувати своє життя.

Одного разу, коли дівчинці ледь виповнилося дванадцять років, її викрав великий герой Тесей і відвіз до Афін. Не будемо забувати, що аж до XVII століття європейських дівчат видавали заміж в десяти-дванадцятирічному віці, і вони при цьому вважалися статевозрілими. В Афінах Олена провела кілька місяців. Хоробрі брати намірилися визволити сестру з полону. Але те, що вони побачили в Афінах, вразило й обурило їх: Олена зовсім не була засмучена неволею. Навпаки, вона здавалася такою щасливою і навіть відмовилася повертатися з братами додому, що повалило тих у жахливу лють. Говорили, що дівчина носила в той час під серцем дитину, і щоб не накликати ганьбу на вітряну і розпусну сестру, брати прийняли рішення: дочекатися появи дитини на світ і віддати її на виховання якійсь родичці. Все було так і зроблено, і через кілька місяців Олену повернули батькові.

Цар Тиндарей побоювався нових витівок розпусної дочки і поспішив віддати її в дружини багатому юнакові Менелаєві, шалено закоханому в Олену, який після смерті спартанського царя зайняв місце тестя і став наступним повелителем Спарти.

Новий цар обожнював молоду дружину і не відходив від неї ні на крок, чим викликав злість і обурення красуні. В Олени була чудова зовнішність, але характер у неї при цьому був препоганий. Вона нерідко грубіянила чоловікові, затівала різні інтриги і не приховувала, що не має до чоловіка ніяких почуттів. Менелай же не тільки терпів жорстокі витівки дружини, але продовжував обсипати кохану дорогими подарунками. Ласа на коштовності та вбрання, Олена, здавалося, пом’якшувала свій гнів, але її вдячність і радість тривали недовго. Наступного дня вона знову кричала і принижувала доброго чоловіка.

Все в житті Олени змінилося після того, як вона зустріла своє кохання. Коханим красуні став троянський царевич Паріс. Його батькові, царю Трої Приаму, якийсь старець передбачив гірку долю, а винуватцем майбутньої загибелі рідного міста він назвав малюка Паріса. Батько повірив передбаченню і віддав малюка пастухові, наказавши йому віднести немовля на гору і залишити там без води та їжі. Пастух так і зробив. Через кілька днів він повернувся, щоб поховати бідолаху, але побачив, як величезна ведмедиця годує крихітку своїм молоком. Пастух пошкодував хлопчика і забрав до себе.

Хлопчик виріс і став писаним красенем. Він одружився, проте свою дружину не любив. Одного разу Паріс вирішив взяти участь у спортивних змаганнях, які щорічно проводили троянці. Син пастуха здолав всіх, навіть синів Пріама. Несподівано на нього накинулася і спробувала вбити дочка Пріама – кмітлива Кассандра. Вона впізнала в Парісові брата, з вини якого повинна була загинути Троя. Але батьки, які давно шкодували про скоєний колись злочин, захистили царевича. Паріс повернувся в царську сім’ю і був з радістю прийнятий усіма.

Від приїжджих купців Паріс почув, що в Спарті живе жінка, якій за красою немає рівних у всьому світі. Він побажав побачити Олену і звелів наближеним збиратися в дорогу, щоб нанести візит найгарнішій з усіх цариць. Царевич не забажав слухати поради своєї дружини Енони, яка володіла даром передбачення і пророкувала Парису загибель від рук спартанців. Рішучий і впевнений у своїх силах троянець прогнав ридаючу дружину. На кількох кораблях відправився він до Спарти до царя Менелая. Той радо зустрів троянського царевича, запросив його на званий обід. Саме там Паріс і побачив красуню Олену. Її стать, чарівність і величні манери так підкорили троянця, що він, забувши про пристойність, не відводив погляду від спартанської цариці увесь вечір. Олена нітрохи не соромилась і з цікавістю розглядала чужоземного гостя.

Через кілька днів, цар Менелай відпливав на острів Крит здійснювати щорічне жертвоприношення. Царевич Паріс побажав ще якийсь час залишитися в Спарті. Він таємно зустрівся з Оленою, зізнався їй у пристрасному коханні і відкрив свій план її викрадення.

Спартанська цариця і сама вже давно мріяла втекти від ненависного чоловіка і погодилася покинути рідну землю, щоб почати нове життя. Вона впустила троянського принца до себе в покої, провела з ним кілька пристрасних ночей, а потім, зібравши коштовності, сіла на корабель і відправилася разом із коханцем на його батьківщину. Про подорож Олени на чужі землі ходило безліч легенд. Одні говорили, що закохані пливли до Трої всього три дні, інші стверджували, що корабель Паріса занесло до берегів Кіпру, де коханці залишалися довгий час, насолоджуючись самотою. Прибувши на батьківщину Паріса, Олена підкорила красою всіх троянців. Вона здалася їм божественно красивою і народ відразу ж побажав бачити чужоземку своєю царицею. Паріс був такий щасливий, що став готуватися до пишного весільного торжества.

Коли Менелай повернувся в Спарту, йому повідомили, що красуня Олена викрадена Парісом. Цар був розлючений і звелів вірним підданим знайти його дружину. Посли попрямували до троянського царевича і зажадали повернення спартанської цариці. Паріс відповів відмовою.

Ображений і розгніваний Менелай став збирати військо, щоб піти війною на Трою. Він поклявся вбити і суперника, і власну дружину-зрадницю. Так почалася знаменита Троянська війна, в якій на боці Менелая брали участь багато грецьких міст-держав.

Паріс майже не брав участь в боях. Правда, він вступив у двобій з Менелаєм і мало не загинув від його руки. Іншим разом пущена рукою Паріса отруєна стріла згубила головного героя греків Ахілла. Але сам Паріс теж загинув від поранення отруєною стрілою, яку випустив у нього грек Філоктет.

Десять років не могли греки, їх називали ще данайцями, захопити Трою. Тоді хитрий цар Ітаки Одіссей запропонував на раді царів свій підступний план. Греки спорудили великого дерев’яного коня і поставили його біля стін Трої, повідомивши троянцям, що це дар переможених переможцям – а самі відпливли геть. Троянці вирішили перенести дар греків в місто. Зупинити нерозумних намагався жрець Лаокоон, але боги наслали на нього і двох його синів величезних змій, які згубили віщуна. Троянці затягли дар в Трою. Вночі з черева коня вийшли заховані там найвідважніші грецькі воїни і напали на заспокоєних і беззбройних троянців. Сталася жахлива різанина. Троя впала. З тих пір збереглася приказка: «Бійтеся данайців, що дари приносять».

Менелай шукав Олену, щоб убити її, закидавши камінням. Однак, як тільки цар Спарти побачив свою прекрасну дружину, що стояла посеред руїн спаленої Трої, він кинувся до її ніг і простив всі образи. Олена повернулася в Спарту і жила з чоловіком до його смерті.

Коли Менелай помер, два сини царя від іншої жінки затіяли проти ненависної Олени змову, і цариця була змушена тікати на острів Родос. На острові панувала Полікс – вдова убитого під Троєю Тлеполема. Дізнавшись, що на її острів прибула Олена – винуватиця Троянської війни, Полікс задумала помститися за загиблого чоловіка. За наказом цариці служниці задушили прекрасну жінку.

paris

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *