Пригоди перших українців у Канаді!

Про пригоди перших українських переселенців до Канади – Івана Пилипіва та Василя Єлиняка  – розповідає стрічка “Наші найперші. Українські відкривачі Канади”. Прем»єра фільму відбулась в ефірі телеканалу ZIK.

“Канада сьогодні є третьою країною у світі за кількістю українців. А ще 130 років тому тут не було наших земляків. Знайшовся сміливець, який приїхав сам і привів інших. Через що довелося пройти першим українським поселенцям – Івану Пилипіву та Василю Єлиняку? Як жили, що любили, та що залишили вони по собі? І чи вдасться Вахтангу Кіпіані знайти їхніх нащадків?” – ідеться в описі до фільму.

7 вересня 1891року два жителі села Небилів на Галичині – Іван Пилипів та Василь Єліняк – прибули в Квебек на пароплаві «Орегон» (у той час можна було доплисти на пароплаві з України в Канаду за 15 $). Добралися до Вінніпега, там отримали майже безкоштовно гомстед (ділянка землі в 160 акрів (приблизно 65 га) під ферму на вільних землях Канади й США).

Іван Пилипів заснував найбільше поселення українців у Канаді – Єдна-Стар (нині знаходиться в провінції Альберта). Василь Єліняк, зібравши достатньо грошей, повернувся в рідне село Небилів, де організував імміграцію шести сімей односельців, у тому числі і своєї.

Саме ці події стали початком масової еміграції українців до Канади в період з 1891 до 1914 року.

Причинами такого переселення став ланцюжок економічних, політичних і соціальних факторів. Найголовнішим, що змушувало українців шукати кращої долі в далеких краях, була побутова та соціальна невлаштованість, відсутність стабільності і впевненості у завтрашньому дні.

На Галичині, Буковині та Закарпатті, які перебували під пануванням Австро-Угорщини, існував справжній земельний голод. На Галичині в 1902 році 42,7% селян мали земельні наділи тільки до 2 гектарів. На Буковині 16% селян взагалі не мали землі, а 42% були власниками ділянок розміром до 2 гектарів. На Закарпатті, де проживало близько 400 000 селян, на кожного хлібороба виділялося тільки 0,67 гектара землі.

Хоча в Австро-Угорщині кріпосне право було скасовано в 1848 році, цей, в основному, формальний акт, мало що змінив у злиденному становищі більшості українських селян.

Кількість основних продуктів харчування, які вживалися в Галичині на одну людину, становило половину цієї кількості в Західній Європі. Як свідчить історик Я. Балан, 55000 галичан щороку вмирали від голоду і недоїдання.

Політичні причини також зіграли чималу роль в імміграційному процесі – українці відчували політичні утиски з боку австро-угорської влади.

Масове переселення українців до Канади почалося наприкінці ХІХ століття, коли канадський уряд активно заохочував широкомасштабну імміграцію з Центральної, Південної та Східної Європи.

Позитивні відгуки Пилипіва і Єліняка, а також реклама канадського уряду швидко переконали багатьох жителів України (в основному з Галичини та Буковини) покинути Австро-Угорщину заради життя в Новому Світі.

До 1914 року, коли з початком Першої світової війни потік іммігрантів загальмувався, близько 170 000 голодних, безземельних селян перетнули Атлантику і опинилися в Канаді.

За даними 2012 року на території Канади проживає 1 209 085 осіб українського походження.

Використано матеріали canadaru.ca

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *