Протиріччя…

Протиріччя…

Яке воно сильне, те моє протиріччя. Рука тягнеться написати, розминаючи пальці –  а серце витирає номер телефону з карти пам’яті… Свідомість старанно складає слова в логічні речення – а уста все міцніше замикаються, аби часом не згубити жодної букви! Твій абсолютний слух ловить найменшу фальш, і в той же час – тобі зовсім не прагнеться інтонувати чисто… Дощ за вікном – сонце за серцем, а часом буває навпаки… Слухати і не говорити, а завтра спинитись не можеш від того монологу, змушуючи слухати всіх навколо. Проти або за, чи то утримавшись… Жити чи існувати – ти ще не визначивсь. Спостерігати, чи брати участь? Слухати порад, чи знати краще за всіх? Піддатись протиріччям, чи обрати один, єдиний, визначений…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *