Перший керівник українського Тернополя був священиком

Перший керівник українського Тернополя був священиком

В ніч з 31-го жовтня на перше листопада виповниться 97 років Листопадовому чину – військовому перевороту організованому у 1918 році Українською Народною Радою силами січових стрільців у королівстві Галичини і Волині на коронних землях Австро-Угорської імперії. Результат – утворення незалежної української держави ЗУНР.

Тієї ночі у Львові та Тернополі вся повнота влади перейшла до рук українців. Сьогодні це можна прочитати у шкільних підручниках. Але події творили люди.

lazarovych4

Отець Василь Кузьма народився у Романівці неподалік Тернополя. З відзнаками закінчив народну школу у рідному селі, Тернопільську гімназію та теологічний факультет Львівського університету. Серед його наставників Йосип Сліпий та Андрей Шептицький. У роки першої світової війни служив фронтовим капеланом у австрійській армії. Розпад імперії застав його у Тернополі. І коли в останній день жовтня зі Львова прийшла звістка про спробу встановлення української незалежності, отець Василь Кузьма не вагаючись зробив доручену йому справу. А справа, годі й подумати, за одну ніч у Тернополі перебрати владу з військових австрійських рук до цивільних українських. Пізніше Василь Кузьма згадував: ” …підписавши протокол з цієї передачі, я скоро повідомив представників української тернопільської громади, які при допомозі 39 українців, що находилися в місцевому Гарнізоні, зайняли всі будинки, де містились різні державні і військові уряди і до всіх них призначили відповідних урядовців. Наступного дня ранком мешканці Тернополя – українці з сльозами радості, а поляки з сльозами страху споглядали на українські прапори, що повівали на урядових будинках та майже всіх приватних українських домах. По кількох днях явився в Тернополі резервний поручник Василь Болюх, що обняв команду міста, а невдовзі отаман Никифор Гірняк став комендантом військової округи Тернопіль, а я окружним духівником».

lazarovych5

Село Романівка за п’ятнадцять кілометрів від Тернополя. Історія цього поселення нараховує вже шість століть. Сьогодні тут 216 дворів та 640 мешканців. Отець Василь Кузьма народився тут у 1891-у році. У Романівці і сьогодні переказують, що саме відданість місцевого священика рятувала село у часи воєнних лихоліть.

03_.Still003-800x800

Доля відправила Василя Кузьму далеко від України. Сподівався на деякий час, а виявилось на завжди, емігрував до далекої Канади. Доки дозволяло здоров’я, служив на парафії. Молитви, нечасті короткі листи та скромні пакунки – все що Василь Кузьма міг дати родині. “Моє життя самітне і монотонне” – пише отець Василь у листі до брата на десятий рік життя у Канаді. “Живу далеко від людей, на самітній фермі, відділеній від залізниці і пошти, як Романівка від Ступок. І важко мені піхотою туди дістатись. особливо взимку, коли дороги покриті грубою верствою снігу…” Мрія ще раз побачити українську зиму, не залишала Василя Кузьму ні на мить. І вже за рік у листі до сестри він пише “Якщо може зміняться політичні умови і запанує мир і я дочекаюсь цього, то я одразу верну до рідного села”. Змін отець Василь не дочекався. Зморений важкою хворобою сьомого листопада 1963 року перший керівник українського Тернополя помер у канадському Вініппезі.

lazarovych1

 

Чи пам’ятає хто у Тернополі сьогодні ім’я отця Василя Кузьми? Чи можемо у повній мірі збагнути та оцінити вчинок двадцятисемирічного священика? Але щороку першого листопада, у річницю Західноукраїнської народної республіки, душа священика Василя Кузьми вкотре порадіє, що українська незалежність, хай і через багато десятиліть таки утвердилась у його рідному Тернополі.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *