Харків – перша столиця України

Харків – це перша столиця України. Ще років 20 тому про це згадували мало і вкрай неохоче, а питання про дійсні причини переїзду столиці з Харкова до Києва в 1934 році досі залишається без відповіді. Проте, сьогодні про цей факт з біографії міста знає будь-який школяр.

0_6a1c7_2565279a_XXL

У списку харківських пріоритетів першостоличність – головний, але не єдиний пункт. У Харкові був відкритий перший в Радянському Союзі Палац піонерів, перша дитяча залізниця і перший в Україні аеропорт; у Харкові пройшла перша в Російській імперії маївка і випущений перший в тій же імперії психіатричний журнал; Харків першим вийшов в український радіоефір; збірна Харкова по футболу стала першим чемпіоном України і СРСР; харківські вчені першими в Радянському Союзі розщепили атомне ядро. Цей список історичних пріоритетів можна було б продовжити, але краще доповнити його пріоритетами сьогоднішнього дня.

0_8fd12_d525edea_XXL

Сьогодні Харків називають містом трьох літер «Т» – трактори, турбіни, танки. Ще сюди варто додати літаки і підшипники. Зберігає лідерство місто і в освіті – Харків займає перше місце в країні по кількості вузів. Батьки міста твердо мають намір всіляко підтримувати і широко використовувати двох найголовніших харківських «коників» – високотехнологічне машинобудування і інтелектуальний потенціал його населення. А саме населення, усвідомлюючи всі ці пріоритети, має особливу, харківську гордість.

0_98eb3_da93bdc2_XXL

Територія Харкова з найдавніших часів була межею.

Перш за все, межею географічною – тут північні ліси зіткнулися з південними степами і виробили розумний природний компроміс – лісостеп. Північніше жили племена осілих землеробів, південніше – кочівників-скотарів, а Харків виявився тією самою територією, де вони стикалися: торгували і воювали, дружили і ненавиділи, укладали союзи і шлюби – і все це протягом 10 тисяч років. Ця територія виявилася гігантським казаном, в якому були виплавлені харківська гостинність, національна і релігійна терпимість – ті самі якості, які дозволили сучасному Харкову – місту багатонаціональному (сьогодні тут більше 20 національних общин) уникнути конфліктів на національному грунті.

0_909b1_76c343aa_XXL

У 10 – 12 століттях на місці Харкова було староруське місто, яке деякі історики співвідносять з містом Харка, що згадується в арабських середньовічних джерелах. Він теж був прикордонним містом – далі на південь і схід починалися володіння кочівників. У 13 столітті місто загинуло в результаті монголо-татарського нашестя і до середини 17 століття цю територію називали «Диким Полем», оскільки життя тут завмерло. Вчені стверджують, що народна пам’ять зберегла ім’я того слов’янського міста в назві річки, від якої в середині 17 століття отримав свою назву сучасний Харків; принаймні, так виглядає найсучасніша версія про походження назви міста.

LopanStrelkaKharkov

Перші переселенці, що бігли сюди з Правобережжя, видно, теж додали немало рис до харківського міського характеру. Це були люди рішучі і мужні; їм були властиві авантюризм і оптимізм – всі вони готові були ризикувати ради свободи; і, нарешті, в умовах постійної загрози набігу татар вони уміли у важкий момент об’єднатися, але при цьому зберегти своє «я» і дотримати свій інтерес.

001

Від фортеці до столиці, або особливості міської історії

Харків, як і всі середньовічні міста, виник як військова фортеця. Будували її переселенці з Правобережжя. Новонароджене місто було дерев’яною фортецею з довжиною стін близько кілометра, оточену хатинами-мазанками. Населення налічували близько 2 тисяч.

1

Зате характер у міста був бійцівський. Про це говорить і перший герб Харкова – стріла в туго натягнутому луку. Жодного разу татари не змогли узяти Харків. Він стояв непорушний, а під захист його стін збиралося навколишнє населення. Свідком того давнього часу є собор Покрову Божої Матері – найстародавніша кам’яна будівля Харкова, що збереглася до наших днів.

92691670

18 століття принесло зміну пріоритетів – з військової фортеці Харків перетворюється на крупний торговий центр. Межа Російської держави відсунулася на південь, татари більше не турбують і юний Харків зі всім запалом віддався іншому заняттю – торгівлі. Парадоксально, але факт: за відсутності судноплавних річок (із цього приводу харків’яни завжди жартували, кажучи, що в Харкові три річки – Харків, Лопань та Нетеча, які, хоч лопни, не течуть) місто до середини 18 століття проводло цілих чотири регіональні ярмарки, які тривали в цілому 80 днів в році. Товари на ці ярмарки привозили з Молдавії і Туреччини, Німеччини і Польщі, а присутність купців з Москви і Петербургу нікого не дивувало. Міняється і герб міста – замість стріли там тепер жезл бога торгівлі Меркурія і ріг достатку, а в харківському міському характері з’явилося лукавство, відчуття гумору і уміння знаходити спільну мову зі всіма – адже інакше багато не наторгуєш. Тоді ж Харків вперше стає столицею – правда, губернського масштабу. До кінця 18 століття губернське місто Х. – літом пісочниця, а восени чорнильниця, як сміялися місцеві гострослови, жило в очікуванні змін.

Centre_of_Kharkiv_view_fom_the_roof

Зміни прийшли разом з новим століттям: у Харкові в 1805 році був відкритий третій в Російській імперії університет. Значення цієї події для Харкова переоцінити важко. Звичайне губернське місто, що оживало лише під час ярмарків, перетворилося на науковий і учбовий центр. У Харківському університеті працював засновник наукової ботанічної школи Ценковський, основоположник вітчизняної біохімії Данилевський, засновник сучасної фізичної хімії Бекетов, видатний лінгвіст Потебня і знаменитий математик Остроградський. З університетом пов’язана доля відомого українського поета Гулака-Артемовського, історика і письменника Костомарова, засновника польської держави Юзефа Пілсуцького.

harko

Саме завдяки наявності в Харкові університету в місто на постійне місце проживання приїжджають іноземці – німці і французи, почалося видання одних з перших в Україні журналів і газет, був відкритий театр і музей Витончених мистецтв і старовини, влаштовувалися концерти і виставки. Інтелектуальний потенціал сучасного Харкова, його вузівські, культурні і театральні традиції беруть свій початок саме звідти. У другій половині 19 століття до торгівлі і науки додається могутня промисловість – і Харків, спираючись на ці основи, впевнено зробив крок в 20 століття, що стало для міста часом злету.

Саме 20-е століття сформувало зовнішність сучасного Харкова. Капіталізм, що бурхливо розвивається, змушував будувати банки і прибуткові будинки замість особняків. І не мають рації ті, хто вважає Харків сірим містом – сучасні архітектори приїжджають сюди спеціально, щоб подивитися на харківський модерн у всій його різноманітності. А ще Харків – справжній заповідник конструктивізму – авангардного стилю 20-х років, але це вже наслідок столичного статусу міста, отриманого після Жовтневої революції. Тут є цілі квартали – і житлові будинки, і громадські будівлі, забудовані в цьому стилі, що є предметом вивчення мистецтвознавців різних країн. А перлина архітектури цієї епохи – будівля Держпром – увійшло до всіх архітектурних довідників світу.

1818

Від того столичного періоду, високого злету, Харкову в спадок залишилося бажання здорового лідерства, активність, життєва сила і усвідомлення власних можливостей в досягненні мети.

south_railway_station_kharkiv

Небагато хто знають про те, що Харків дав світу, в тій чи іншій мірі, 4-х Нобелівських лауреатів. У тій чи іншій – тому що знаменитий мікробіолог Ілля Мечников народився на Харківщині, вчився і працював в Харківському університеті; поет Іван Бунін провів в Харкові бурхливі і неспокійні перші революційні роки; американський економіст Саймон Кузнєц в Харкові народився, а фізик Лев Ландау – працював і викладав. Харків видав путівку в життя Ісааку Дунаєвському і Клавдії Шульженко, Ірині Бугрімовій і Олені Яковлевій, Марку Бернесу і Євгенії Мірошниченко, Миколі Сліченко і Людмилі Гурченко. У Харкові починав свою наукову діяльність «батько» «Бурану» Гліб Лозино-Лозинський і основоположник стилю «український модерн» архітектор Василь Кричевський, що став в 1918 році розробником Тризубця як Малого Герба України; тут вчився майбутній творець теорії ноосфери Володимир Вернадський і основоположник української класичної музики Микола Лисенко. Харків’янинові Єгору Ковалевському належить честь відкриття витоків Блакитного Нілу, а харків’янці Тетяні Устиновій – Долини Гейзерів на Камчатці. Цей список акторів і письменників, музикантів і учених, художників і режисерів може вміщати в себе не одну сотню прізвищ.

p4

Харків врізається, вкарбовується в пам’яті у кожного, хто хоч коли-небудь сюди потрапляв; він не відпускає тих, хто в нім народився. І це – загадка міста; загадка, яка поки що не розгадана. Учені говорять, що на території колишнього Радянського Союзу є три міста, які утворюють такі міцні біоенергетичні нитки зі всіма, хто народжувався на цій землі, що забути їх, викреслити з пам’яті назавжди, і, виїхавши, вилікуватися від ностальгії – неможливо. Перші два – це Петербург і Одеса, а третє – Харків.

Kharkov-Arena-1

культуры ночной

File_72219938Cb

File_69643932Ku

File_65249227Iv

File_05473988Fx

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *