Українці Азербайджану. Яка мова рідна?!

Українці Азербайджану. Яка мова рідна?!

Українці Азербайджану у різний спосіб поєднують своє життя та життя своїх дітей з Україною. Навчання, робота, бізнес. Можна позаздрити, люди мають можливість обирати між двома країнами. Та поспілкувавшись ближче, розумієш як це не просто все життя стояти перед вибором. Шукати відповідь на питання хто ти? Де твоя батьківщина? Яка мова рідна? Де мають жити твої діти? І увесь час хвилюватись, чи робиш правильний вибір.

Член “Української громади в Азербайджані ім.Т.Шевченка” Вікторія Білоусова народилась на Харківщині, але прожила на Україні лише три роки. Війна. Евакуація в Середню Азію. А з 1958-го жінка живе та працює в Азербайджані. І всі ці роки відповідає на питання чому Азербайджан.

«Это очень трудно ответить на этот вопрос почему я здесь. Ну прежде всего потому, что я здесь училась, у меня здесь товарищи, друзья. Здесь я вышла замуж. Здесь у меня был дом, квартира, работа. Где моя родина? Нет. По всей вероятности можна сказать, что Азербайджан родина. Потому, что три года жизни на Украине не дали возможность прочувствовать, что она является родиной».

представники української громади Баку

представники української громади Баку

Але цих три роки вистарчило, аби потім все життя приходити в українську громаду Азербайджану та ідентифікувати себе з Україною. Донька українця, дружина азербайджанця голова Сабунчинського районного відділення “Української громади в Азербайджані ім.Т.Шевченка” Світлана Назаренко вже більше шістдесяти років живе в Баку. Добрішого за народ Азербайджану, каже жінка, немає на світі. Але вона -українка.

«Я считаю Азербайджан своей родиной потому, что я здесь родилась. Здесь мне дали жизнь, здесь я училась. Здесь я отдала все свои годы этому государству. Но ни на одну минуту я не забывала об Украине. Часто ездила туда».

А в Азербайджані пані Світлана об’єднала навколо себе колишніх радянських людей, які також ідентифікують себе з Україною.

«Как граждане Азербайджана мы все равны. Такие же проблеми как у украинцев они есть и у других национальностей. Какие проблемы. На бытовой почве. Было много захватов квартир мы решали. Помогаем доруг другу. Проважаем в последний путь. И поздравляем и гуляем. И на свадьбах и на днях рождениях и в последний путь провожаем».

Так багато людей, які розмовляють російською і при цьому гордо стверджують, що вони українці, ми зустріли саме в Азербайджані. І пояснення цьому є. Українці Азербайджану, найперше, це колишні молоді спеціалісти, які за радянських часів отримали направлення до цієї Кавказької республіки на роботу і залишились тут назавжди. Чимало з них – жінки, що одружились з місцевими чоловіками. Ось чому серед молоді української громади більшість дівчат та хлопців з чорнявим волоссям, карими очима та зовсім не з українськими прізвищами. Ми поважаємо вибір цих людей щодо мови спілкування, але не можемо не погодитись з уродженкою Білої Церкви громадянкою Азербайджану директором української недільної школи у Баку Лесею Керімовою.

«Це має бути десь ось тут. В мене чоловік азербайджанець, але він володіє українською мовою і співає українські пісні. Це от тут має бути. Діти в мене прожили до 20-ти років  в Азербайджані. Поки не поїхали до України. Але вони досконало знають українську мову. Старший син вчився на юридичному факультеті українською мовою. Я думаю це так показово».

Леся Керімова, директор центру української мови та культури при Бакинському слов’янському університеті

Леся Керімова, директор центру української мови та культури при Бакинському слов’янському університеті

Мовне питання має й інший бік. Більшість літніх членів української громади не знають  азербайджанської. Їх діти та онуки навпаки, розмовляючи російською, добре володіють державною мовою. І тоді починаєш задумуватись про можливість повної асиміляції українців Азербайджану. Хоча і діаспора і представники влади таку можливість заперечують.

«Загрози ніякої немає, тому що немає політики держави щоби примусово асимілювати. Українська мова користується попитом. У нас майже однаковий торговельній оборот як Росія – Азербайджан так і Україна – Азербайджан. Там немає більше можливостей, щоб реалізувати себе в бізнесі. Тому такої асиміляції, щоб людина вивчала тільки азербайджанську і не хотіла вчити українську тут немає. Тобто все на рівні сім’ї. Як скажуть батьки. Як вони налаштують дитину»,  Олександр Міщенко, надзвичайний та повноважний посол України в Республіці Азербайджан.

м.Баку, Азербайджан

м.Баку, Азербайджан

м.Баку, Азербайджан

м.Баку, Азербайджан

м.Баку, Азербайджан

м.Баку, Азербайджан

м.Баку, Азербайджан

м.Баку, Азербайджан

м.Баку, Азербайджан

м.Баку, Азербайджан

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *