Підгайці – один з найцікавіших епізодів історії міста пов’язаний зі зникненням величезного скарбу

На правому березі невеличкої річки Коропець, що поблизу однойменного містечка впадає у Дністер, загубилися між опільськими пагорбами Підгайці. Райцентри Тернопільщини поділяються на понівечені першою світовою війною або другою. Підгайці ощасливлені двічі. З часу останньої війни вони збереглися практично у повоєнному стані, дбайливо підтриманому радянською владою і незалежною Україною.

532

Історія містечка починається у 1397 році. Підгайці постають як опорний пункт на шляху з Галича до Теребовлі. Цей шлях в ті часи відігравав важливу економічну та стратегічну роль. Місцина, сама по собі, не відповідала критеріям будівництва укріпленого замку. Тому власники міста впродовж століть усіляко його укріплювали. Першими відомими власниками Підгайців були магнати Княгиницькі. Містом також у свій час володіли Бучацькі, Вольські, Потоцькі, Чарторийські, Гольські.

84818_1000

Те, що Підгайці розташовані під гаєм – питання спірне. Проте, цілком вірогідно, що 1463-го року, коли Підгайці стали містом, тут неподалік шуміли гаї.

Pidhaitsi109-6

У 1463 році тут постає перша фортифікація замкового типу. Її укріплюють чисельними валами, ровами та баштами. В ході польсько-молдавських воєн кінця 15 століття, замок було зруйновано. Проте місцевість не втратила свого надважливого значення і вже на початку 16 століття швидко відбудовується, займаючи довколишні пагорби.

DSC02111

Підгайці отримали Магдебурзьке право на самоврядування 1539 року (між іншим, Київ ощасливився лише на 45 років раніше)

Взагалі, місто у своїй будові є не типовим для будов того часу. Наприклад, площа Ринок у Підгайцях мала і має трикутну форму, в той час, як більшість міст із Магдебурзьким правом використовували форму правильного прямокутника, як наприклад у Львові. Трикутна форма центральної площі була винятково притаманна для руських міст.

podgay_0003

Найбільшого розквіту Підгайці досягнули у 17 столітті. В той час тут було сім руських церков, один костел, вірменська церква та синагога. На цій підставі можемо робити висновок, що Підгайці були заселені в більшості українцями.

Один з найцікавіших епізодів історії міста пов’язаний зі зникненням величезного скарбу, який у 1612 році заховала в укріпленому Підгаєцькому замку Станіслава Ґольського його своячка Марія Могилянка — дружина Стефана Потоцького, дідича Золотого Потоку в час походу її чоловіка до Молдавії. Проте того ж року Станіслав Ґольський помер у боргах, а дідичем став його брат Ян, який заявив, що ніякого скарбу в замку немає. У червні 1613 року Марія Могилянка заявила на нього до ґродського (шляхетського) суду в Галичі. Проте цього ж року Ян Ґольський помер, а його вдова Зофія відмовилася будь-що віддавати. Це стало сенсацією на всю Річ Посполиту. У 1618 році Стефан Потоцький, що повернувся з турецького полону, спорядив військо і рушив на Підгайці. Оборону замку очолила Зофія Ґольська. Стефанові так і не вдалося взяти замок. В результаті феодальних міжусобиць та ряду судів, замок і пресловутий скарб так  нікому і не дістався. Власниками Підгаєць, з 1641 року, стали Потоцькі.

87062_1000

Протягом 16-17 ст. Підгайці неодноразово потерпали від нападів різних завойовників.

У 1655 році тут проходило військо Богдана Хмельницького, а у 1667 році відбулася битва військ Яна Собеського з загонами Петра Дорошенка. Після поразки останнього було підписано «Підгайські статті». А у 1698 році біля Підгайців відбулася остання битва між польським військом і татарами.

Kolodnytckyi_008

А після – для містечка зоря закотилась… Руйнівні набіги татар практично зруйнували це героїчне місто.

У 1772 році місто перейшло до Австрії, а у 1867 році Підгайці стали центром повіту. У травні 1889 року, внаслідок пожежі, згоріло 75% будівель міста. У 1908 році було споруджено залізницю Підгайці-Львів (у I Cвітову війну ця лінія відіграла важливу роль під час Брусиловського прориву).

Наприкінці XIX століття Підгайці були повітовим містечком з відносно розвиненою промисловістю. Тут працювали фабрика сільськогосподарських машин та знарядь, кілька печей для випалювання посуду, пивоварний завод, гуральня.

Kolodnytckyi_037

Підгайці сильно постраждали під час I Cвітової війни, було знищено близько 200 будинків, загинуло понад 10% населення. За Українсько-Польської війни місто було на якийсь час визволене українськими військами під час чортківського наступу 14 червня 1919 року. Тоді у Підгайцях загинув і був похований на місцевому цвинтарі капелан УГА Василь Опарівський, батько дружини Степана Бандери Ярослави.

У 1930 році Підгайці постраждали від пацифікації.

У вересні 1939 року місто перейшло під владу СРСР.

Ще більше, ніж під час Першої, постраждали Підгайці під час Другої світової війни. Було зруйновано 70% житлового фонду, залізницю Львів-Підгайці. Але ж найбільше постраждало населення міста. Як відомо, Підгайці були одним із найбільш «єврейських» міст Галичини – перед ІІ Світовою війною єврейська громада міста складала близько 53%. Ще з XVI століття тут оселилися євреї (хоча на місцевому кіркуті був знайдений надгробний камінь, датований ще 1420 р.). У 1580-1620 роках підгаєцький рабин Арон Веніамін Сольник став відомий у світі через «промову Веніаміна» – збірник запитань і відповідей з іудейського релігійного правосуддя.

sam_0154_20101022145954

Так от, у 1942 році гестапо, за допомогою поліцаїв, направила близько 1000 євреїв у табір смерті Белжець. Інші євреї були зведені в гетто, де багато з них померло від тифу. У жовтні ще 1200 осіб були відправлені в Белжець. 6 червня 1943 року було завершено знищення, коли, за рідкісним винятком, решта спільноти була розстріляна і кинута в масові могили на околицях міста.

images (1)

Про колись величезну єврейську громаду Підгайців нагадує найбільший в Україні єврейський цвинтар – кіркут. Тут збереглося у досить непоганому стані більше 1000 надгробків, але переважна їх більшість все ж таки знищена (і фашистами, і українцями). Останнє поховання на кіркуті датується 1952 роком.

DSC02143

DSC02142

 

DSC02141

Ще більш сумно, ніж кіркут, виглядає інше свідоцтво присутності євреїв у місті – синагога. Це велика споруда, яка мала оборонне значення – розмірами і товщиною стін вона нагадує міні-фортецю. Побудована вона була у 1 половині XVII століття. З тих пір споруда збереглася майже без змін (тобто, без перебудов), якщо не вважати тих змін, яких завдали їй варвари.

DSC02126

DSC02127

DSC02132

DSC02129

Перейдемо від іудаїзму до християнства. Тут архітектурні справи трошки кращі, якщо не брати до уваги Троїцький костел. Саме в ньому була підписана так звана Підгаєцька угода (1667р.) З нього і почнемо. Збудований він був у 1634 році у пізньоготичному стилі з елементами ренесансу і з самого початку передбачався як внутрішньо-міська оборонна споруда. Даний факт є характерним для більшості культових будівель регіону в той час. В підвалинах костелу, відповідно до заповіту поховані Зов’я Замєховська та власник міста Станіслав Потоцький. Зараз храм – повна руїна, але над однією з капличок відремонтований дах. Поруч із костелом зберігся обеліск на честь Адама Міцкевича (1897).

1905--001_~227

Костьол_Святої_Трійці_(Підгайці)

podgayci-kostel-0

104923944

Ще однією культовою спорудою часів 17 століття є Успенський храм. Які по передні відігравав стратегічну роль. В екстер’єрі відображає стилі бароко та ренесансу. Інтерєр виконаний у розписах, виключно українського бароко. На відміну від костелу її оголошено пам’яткою архітектури національного значення. Кажуть, що архітектурна конструкція не має аналогів в Україні. От назва конфесії тут дійсно унікальна: «Українська автокефальна (незалежна) греко-православна церква».

87863_1000

DSC02112

DSC02108

Є у місті ще церква – Спаська, побудована у 1772 році. Це типовий представник галицької дерев’яної архітектури. Поруч із церквою у ХІХ ст. була зведена дзвіниця.

Площа Ринок є дуже цікавою. Має трикутну форму. Погляд приваблює невеликий будинок ратуші з давно не працюючим годинником. Споруда не дуже стара – побудована у 1931 році. Тут же є декілька цікавих старовинних будиночків.

86909_1000

Більше цікавої архітектури збереглося на вулиці Шевченка. Тут є на що подивитися – серед старовинних віл трапляються цікаві зразки. В одному з будинків мешкав Фредерік Шопен (в будинку своєї учениці М. Чарторийської – меценатки і власниці міста).

1.Ратуша_в_м.Підгайці

Був у Підгайцях і замок – князів Чорторийських, повністю знищений під час першої світової війни. Під час Другої розвалено більшу частину житлових будинків, електростанцію, млин, клуб і так далі. Також війна стерла єдину залізничну лінію до Львова

Досі недослідженими є підземелля міста, які колись з’єднували костел, замок і деякі церкви.

___________________________

Герб міста такий. На лазуровому полі золота брама з двома вежами та з відчиненими ворітьми. В отворі воріт – золота літера “П” над срібним півмісяцем, що символізує “низку перемог, отриманих захисниками міста в битвах з татарськими нападниками”. Під ними – “золотий козацький хрест з розширеними раменами – символ пам’яті про загиблих у обороні рідного краю.

 

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *