Обличчя пітьми

Обличчя пітьми

Вже зажурились білі хатки –

Біда накрила чорним їх крилом.

Притихли турботливі ластів»ятка,

Страшна війна їм знищила гніздо.

Ті КГБістські недомірки Україну розривають,

Донбасу землю кров»ю заливають.

Всюди розруха, розпач, безнадія…

Народ лише про мир і спокій мріє.

Вже села-привиди з»явились на Донбасі.

Страшне пітьми обличчя зве війну.

Ви кликали Росію й Путіна до хати –

Своїми вчинками збудили сатану.

Московська нечисть вже налізла в нашу хату,

Вже крові нашої напилась досхочу.

Та у лакеїв сатани ще зла багато –

Останню вже сорочку з України рвуть.

Нам оголошують припинення вогню,

Росія договір підписує про мир.

Той договір не вартий і того,

Що коштує на ньому писаний папір.

Нема у путінців ні совісті, ні честі –

Дають обіцянки й порушують за мить.

Як важко біль утримати, знести…

За вбитого й пораненого серце нам болить.

Ще більше серденько щемить за Україну,

І за свободу нашу, і наш рід.

Тебе збороним, рідна, від загину,

Піднімемо з багна твій квіт.

Під Іловайськом наш цвіт нації згубили:

Зеленим, мирним коридором вони йшли.

В дорозі так цинічно їх убили…

Убили тіло, але душу не змогли.

Журба велика тихо огортає…

Цих хлопців зараз вести б під вінець…

Лиш темна їх могила пригортає.

Поклали душу й тіло – злий кінець.

Народ, який велике серце має:

Шанує Бога і традиції свої –

Його ніколи ворог не здолає!

Свободу й перемогу здобудем в боротьбі!!!

Автор: Людмила Коляденко (м. Козова, Тернопільська область)

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *