Донецьк — шахтарська столиця України.

6e866ed384190d9354184206e9ddfa9f

Донецьк розташований у степовій зоні, у верхів’ях річки Кальміус, в 95 км на північ від Азовського моря, оточений невеликими лісами, пагорбами, ріками та озерами. Ця територія була заселена ще в епоху палеоліту, пізніше тут кочували скіфи, сармати, печеніги, половці. В епоху татаро-монгольських завоювань слов’янська людність відступила в більш захищені місця, а ці землі були названі Диким полем. З XVI ст. сюди приходять українські козаки, селяни, які втекли з Правобережної України та Росії.

З ХVII ст. в цих місцях починається видобуток кам’яної солі, будуються перші солеварні заводи. Населення Степової України значно збільшилось – цьому сприяло також укладення мирної угоди між Росією та Туреччиною. Ще інтенсивніше регіон став розвиватися, коли тут були знайдені родовища кам’яного вугілля.

Одне з найбільших міст України встигло побувати Юзівкою (до 1924 р.), селищем Сталін та Сталіно (1924-1961 рр.), аж врешті отримало своє нинішнє ім’я. За місцевою легендою, в 1923 р. Юзівка навіть кілька місяців носила ім’я Л. Троцького. З Сталіно теж не обійшлось без курйозу: 9 березня 1924 р. місто перейменували у Сталін на честь… сталеварної промисловості, а вже пізніше (1933 р.) назва трансформувалася у Сталіно – на честь диктатора. Перша ж назва (Юзівка) дісталася поселенню ось як: в 1869 р. сюди прибув з Великобританії Джон Юз (Х’юз) — для того, щоб побудувати металургійний завод. Оселився англієць в Олександрівці, на хуторі поміщиці Смолянінової. Невдовзі навколо новозбудованого заводу виросло робоче поселення, яке зрослося з селищем Олександрівської копальні.

108

ДЕТАЛЬНІШЕ…

Донецьк виник в 1869 р., коли тут почалося будівництво металургійного заводу. Царський уряд залучав сюди приватний капітал, в Донбас ринули іноземні концесіонери. У 1866 році князь Кочубей отримав концесію на будівництво заводу з виготовлення залізних рейок з місцевих матеріалів. Через три роки він поступився своїми правами 55-річному техніку-металург Джону Юзу, який до цього керував невеликим заводом поблизу Лондона. Купивши та орендувавши землю, Юз уклав з державою договір про утворення Новоросійського товариства кам’яновугільного, залізного і рейкового виробництва та товариства залізничної гілки від Харківсько-Азовської лінії. Влітку 1869 року Юз поселився на березі Кальміус і побудував кузню, яка стала першим підсобним цехом майбутнього металургійного заводу. З Англії на 8 кораблях було привезено обладнання та інструменти, а також приїхало близько сотні фахівців. За 8 місяців побудували першу доменну піч і 24 січня 1872 року отримали перший чавун. Вдало вибране місце для розміщення заводу, наявність дешевої робочої сили, бурхливе залізничне будівництво сприяли швидкому розвитку виробництва. У 1872 році почався рух по залізничній лінії Константинівка — Ясинувата — Юзівка — Оленівка, яка  з’єднала завод і рудники з вже діючою залізничною магістраллю Донбасу, що сприяло розширенню металургійного виробництва, збільшенню видобутку вугілля. У 1899 році Юзівським заводом було виплавлено 17,7 мільйонів пудів чавуну. На території селища працювали вже 9 рудників, за рік вони видобули 99,2 мільйонів пудів вугілля. Почав діяти машинобудівний і чавуноливарний завод (нині Донецький машинобудівний завод), який випускав обладнання для шахт.

Збільшилася і чисельність населення Юзівкі. До кінця XIX століття тут проживало вже майже 30 тисяч чоловік.

Джон Юз, який помер в 1889 році, залишив синам приватний спадок в 90 тис. фунтів стерлінгів, завод та зростаюче промислове селище, яке носило його ім’я до 1924 року. У 1899 році з 17 металургійних підприємств, що діяли на Півдні Росії в період промислового підйому 90-х років, завод Юза був найбільшим.

До 1917 року Юзівка представляла собою містечко одної компанії, яке по суті було фабричним селищем. Їй належала вся земля і велика частина будинків.

Halden_Donezk

Юзівка поділялася на південну (заводську) і північну. У південній частині розміщувалися заводські споруди, депо, телеграф, невелика лікарня і школа. Трохи в стороні знаходилася так звана Англійська колонія — у впорядкованих, потопаючих в зелені і квітах котеджах жили керівники та інженери, майстри та службовці. Вулиці мали тротуари та замощення, була електрика і водопровід. Північна частина Юзівкі іменувалась Новим Світом — за назвою базару та першого Юзівського трактиру, що знаходився на його території. Тут проживали торговці, ремісники, чиновники. Центральна вулиця та прилеглі до неї вулиці забудовувалися малоповерховими житловими будинками, будівлями магазинів, ресторанів, готелів, різних контор, банків. У травні 1917 року, коли в селищі налічувалося близько 70 тис. жителів, його перевели в розряд міст.

У період інтервенції та громадянської війни 1918—1920 рр. місто тимчасово знаходилося в руках німецьких окупантів і білогвардійців. Радянська влада тут остаточно встановилася в грудні 1919 р.

У 1924 році Юзівка була перейменована в Сталіно. У липні 1932 року місто стало центром Донецької області. А з поділом у 1938 році Донецької області на Ворошиловградівську і Сталінську, місто залишається центром Сталінської області.

У місті створюється розгалужена мережа культурно-просвітницьких установ, виникають театри, бібліотеки, клуби, розвивається кінофікація.

В 1930 р. була створена філармонія, а в 1941 виникає оперний театр.

До 1941 року в місті знаходилося 223 підприємства союзного і республіканського підпорядкування, 54 — місцевої та кооперативної промисловості, шахти давали 7 відсотків загальносоюзного видобутку вугілля, заводи — 5 відсотків сталі і 11 відсотків коксу. Населення міста становило 507 тисяч чоловік.

З 21 жовтня 1941 до 8 вересня 1943 р. місто було окуповано фашистами. Майже всі промислові підприємства в місті були зруйновані. У перші повоєнні роки — до 1950 року — промислове виробництво майже повністю відновлено.

hmOmvEoVitg

У листопаді 1961 року Сталіно перейменували в Донецьк. У місті провели реконструкцію та модернізацію вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної, харчової та легкої промисловості. Побудували бавовняний комбінат, комбінат рибопродуктів, фабрику дитячих іграшок (1972). У 1961—1970 побудовано понад 4 млн. квадратних метрів загальної житлової площі. За новим генеральним планом Донецьк і Макіївка з’єднали в єдиний масив на березі р. Кальміус. У квітні 1978 року чисельність населення перевищила мільйонний рубіж — Донецьк приєднався до міст-мільйонників.

Донецьк — значний індустріальний (понад 200 промислових підприємств) та фінансовий центр Східної України, її шахтарська столиця. В місті працюють краєзнавчий та художній музеї, знаменитий Театр опери та балету, справжня гордість донеччан (тут проводиться щорічний фестиваль «Зірки світового балету»), а ще драматичний театр ім. Артема, філармонія, цирк, ботанічний сад, виставковий комплекс «Експо-Донбас», художня галерея «Арт-радон», кілька виставкових залів, планетарій. З середини 80-х років затверджується ідея відродження в Донбасі національного театру, яка була втілена в діяльності Донецького українського музично-драматичного театру, Донецького театру опери та балету, Української трупи Донецького театру ляльок, у створенні грецького театру.

Донецьк – великий промисловий, науковий і культурний центр. Великий вузол залізничних, автомобільних і повітряних ліній. Місто відоме також своїми видатними спортсменами, що займають призові місця на престижних міжнародних змаганнях.

_______________________2

_3

donbass_arena

img_4343

p1010640

donetsk_1980_kommunarov_sq

109

bc

рамада фото

 

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *