Бережанський замок, іменований «Східним Вавелем», вважають найвизначнішою захисною спорудою епохи Ренесансу.

Бережанський замок (1554), іменований «Східним Вавелем», вважають найвизначнішою захисною спорудою епохи Ренесансу.

Обширна територія, що нині міститься в межах міського парку, обгороджена кам’яним муром.

На відміну від інших твердинь, Бережанський замок постав не на високій горі, а в глибокій заболоченій річковій долині на острові, утвореному двома рукавами річки Золота Липа.

Цей замок створено не як військово-оборонну, а як оборонно-житлову споруду.

9b3fe4cf89c6

Бережани вперше в літописних документах зустрічаються в 1375 році як староруське поселення. Але потім майже на півтора століття воно зникає зі сторінок документальної історії, щоб виникнути в 1530 році як великий торгівельний центр на Львівсько – Кам‘янець-Подільському шляху, який отримав від польського короля Сигізмунда І (1467 – 1548) статус міста і, одночасно з ним, Магдебурзького права в якості власності Сенявських.

0070grhd

Польський магнатський рід Сенявських, глава якого Микола  обрав Бережани в якості фамільної резиденції, для підтвердження статусу маєтку в 1534 році починає будівництво оборонного замку в заплаві двох рукавів річки Золота Липа. Болотиста місцевість для будівництва Бережанської була вибрана не випадково, адже вона створювала природну першу лінію оборони замку.

berezhani-161-zamok-vidav-z

berezhani-bez-vidavnja-25-uo

berezhani-ratusha-nakl-z-vojach

Через двадцять років будівництва світ побачила добре укріплена твердиня з високими стінами серед болотистої, важкодоступної місцевості, посилена валами, і каплицею, якій судилося стати родовою усипальницею Сенявських. У 1554 році будівництво споруди було завершено, а надпис на замковій брамі з південного боку замку гласив, що «Вельможний пан Микола Синявський, воєвода Руський, гетьман війська, староста галицький та коломийський вибудував цей замок з тесаного каменю власним коштом на похвалу Всемогутньому Богові і на оборону вірних християн року 1554». Замок збудували п’ятикутним у плані з чотирма оборонними вежами. У 1570 році замок додатково розбудували і зміцнили, а упродовж 1619 – 1622 років звели чотири бастіони. Для оборони тут було все необхідне: потужні бастіони, арсенал та стіни завтовшки 2 – 6 метрів. А ще комплекс ідеально підходив для комфортного проживання – навіть було 2 стаціонарних туалети. Естетика також була на вищому рівні: в замковому палаці було 14 парадних зал, кожна з яких була названа за кольором декору або в пам’ять про певні історичні події. Картинну галерею палацу прикрашали чисельні портрети королів, представників роду Синявських, інших відомих особистостей.

Бережани_замок

За Бережанською фортецею остаточно закріплюється статус неприступної твердині після модернізації початку XVII століття, проведеної французьким військовим інженером Гійомом Левассером де Бопланом, в ході якої оборонні вали були укріплені по кутах бастеями (будівля для поздовжнього обстрілу), а з внутрішньої сторони фортечні стіни збільшені до двометрової товщини.

000038-t

Так твердиня в Бережанах змогла встояти проти татар в 1615, 1621, 1623, 1624 роках, шведів – в 1655, турків – в 1675 і 1676, беручи під свій захист не тільки міське населення (за даними на 1570 рік – 300 осіб), але і жителів навколишніх сіл. Лише одного разу замок Сенявських без бою розкрив свої обійми  військам під проводом Максима Кривоноса під час україно-польської війни 1648 – 1654 років.

3109648_4d11d6bc

10315125

10315126

Наступні покоління Сенявських протягом майже двох століть всіма силами прикрашали і зміцнювали своє родове гніздо в Бережанах: палацові колекції живопису, зброї, прикладного мистецтва поповнюються новими експонатами, фортеця доповнюється арсеналом, а збільшена площа міста огороджується фортечною стіною.

b52

berejanskiy_zamok_1

berejanskiy_zamok_6

Не останню роль зіграв замок під час Північної війни (1700 – 1721) між Російською імперією та Швецією, коли виступаючі на стороні проросійсько налаштованого ставленика польської шляхти на королівський престол Августа II Саксонського захисники бережанської твердині в 1709 році витримали атаку прихильників другого претендента на польську корону Станіслава Лещинського І. Адже двома роками раніше фортифікаційні можливості цієї фортеці (на той момент озброєння фортеці складало 71 знаряддя різного калібру) вивчав сам цар всієї Русі Петро I  під час розробки плану військових дій проти шведської армії.

DSC_9108

berejanskiy_zamok_9

DSC_9105

Після смерті останнього представника роду по чоловічій лінії Сенявських Адама-Миколи (1666 – 1726) місто і фортеця в Бережанах, на два роки затримавшись в руках Станіслава-Ернеста Денгоффа  як придане дочки Адама-Миколи – Марії Софії, переходять у володіння Августа-Олександра Чарторийського — другого чоловіка Марії Софії. Новий володар замку  надає йому менше уваги, адже Чарторийські володіли великими маєтками, і Бережанський замок був для них лише одним із багатьох, а не родовим маєтком.

0070wc9x

0070k05r

00718csk

Однак саме з ім‘ям цієї сімейної пари пов‘язаний початок перетворення Бережанського замку з об‘єкта військово-стратегічного призначення в розкішну магнатську резиденцію – в 40-х роках XVII століття в північній частині фортеці зводиться кам‘яний палац.

Після смерті батьків Бережани успадковує дочка Ельжбета з чоловіком Станіславом Любомирським, які мало піклуючись долею маєтку, після вивезення сімейних цінностей, віддають його в розпорядження австрійських військ в 1772 році.

DSC_4699

Наступне покоління спадкоємців Бережанського замку (онук Ельжбети – Олександр Станіслав Потоцький) продовжує традиції закладені Чарторийським: розбирає верхні яруси веж, осушує болота, зносить земляні вали, рови засипає, а навколо замку закладає парк. Однак цей представник багатого і знатного роду по батькові (Потоцькі) був не позбавлений підприємницької жилки: у стінах надбрамної вежі фортеці він розміщує пивоварню.

10

Свій внесок у збереження замку вніс, після входження в права володіння, і Станіслав Потоцький – син колишнього власника, який в 1878 році робить спробу реставрації його внутрішнього оздоблення, в першу чергу родової усипальниці.

DSC_4699

На час перебування в руках останнього приватного власника – Якуба Потоцького – на долю Бережанського замку припадає найважчий період за весь час його існування: спочатку лінія фронту Першої світової (1914 – 1917) майже рік проходила за цією місцевістю, несучи за собою розруху позиційних боїв (пошкоджено стіни, південні корпуси і східна вежа). Потім недовге перебування в руках Червоної армії (1920) завдало значної шкоди внутрішнім інтер‘єрам. Завершальним акордом стає підрив замкових стін відступаючими німецькими військами в 1944 році. Правда, в міжвоєнний період, залишаючись номінальним власником, Якуб передає (після вивезення замкових цінностей в Краків) фортецю в розпорядження 51 – го піхотного полку польської армії, силами якого була зроблена спроба реставрації укріплень. Замкові цінності, в тому числі фамільні саркофаги, були вивезені відразу після закінчення військових дій Першої світової війни до Кракова.

images (2)

images (3)

Після приєднання Бережан до складу інших земель Польщі до СРСР (1922 – 1991) за підсумками Великої Вітчизняної війни нова влада звертає увагу на тяжке становище замку, внісши його в 1963 році до Реєстру пам‘яток архітектури національного значення, але коштів на його відновлення виділяється небагато.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Не дивлячись на зроблені в 80-х роках ХХ століття спроби реставрації, фортеця продовжувала своє жалюгідне існування,  бо далі проектної документації справа не просунулася.

t0k5ez0ifetmc5kih

В 1999 році у Бережанської твердині з‘являється надія на відродження – замок внесли до Списку пам‘яток архітектури, які підлягають відновленню. А після присвоєння статусу Державного історико-культурного заповідника в 2002 році, ця надія переросла у впевненість, адже на його території починаються розкопки і готується проект екстреної реставрації найбільш постраждалих західних будівель, згідно з якою з 2006 року на території Бережанського замку ведуться реставраційні роботи.

DSC_9096

Біля замкового комплексу є незвичайний пам’ятник. Цей, єдиний подібний в Україні монумент, споруджено українцям, депортованим з території Польщі у 1944 році і нагадує про трагедію українців Лемківщини, Підляшшя, Холмщини та Надсяння.

002

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *