Плач матері

Плач матері

НАТАЛІЯ ФІЛЕНКО

“Цвіте весна…а ти її вже не побачиш, сину…

Як ти її любив…як ти любив життя…

Невже це правда…?!!!

Невже немає вороття…?!!!

Мою кровиночку…моє дитя..

Кладуть сьогодні в домовину…

СИНУ!!!

Синочку мій… ріднесенький…

Прокинься…

Всміхнись до мене… серце материнське

Знесе, стерпить усі пережиття,

Прийме воно весь біль і горе світу,

Та не під силу серцю мами зрозуміти,

Коли іде дитина із життя…

Любов»ю серце матері живе,

Молитвою, надією в дитині.

Ніколи серце мами не прийме –

Свого синочка бачить в домовині.

 Весь світ кричить: «Герої не вмирають!!!»

Вкраїни діти сльозами земленьку вмивають,

А серце мами, сину, серце мами –

Вмивається кривавими сльозами…

І біль страшний, і крик німий

Серце і душу розриває…

Мій Світе!!! Цвіте!!! Ангелочку!!!

Надіє!!! Віро!!! Мій синочку!!!

Невже…?!!! Невже тебе немає…

Прокиньсь, дитинонько моя…

Чому ж там ти…?!!!

Чому не я…?!!!

Тобі б, синочку, весни зустрічати,

Життю радіти, та цвісти…

Ти будеш ангелом із неба прилітати

В ночах безсонних до мами сироти…

Пішов у вічність ти мій сину…

Із Вірою! Надією! В Любові –

За свій народ! За Україну!

Невинна жертва твоєї крові…

Простіть нас –  Мамо!

І ти прости нас  – Сину,

Бо так не мало бути.

Народе мій! Забути їх не смій!

Бо їх забуть – це вбить в собі людину!!!”

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *